Yuliya Musakovska – “Chi ha detto che ora le parole non hanno valore?”

0
179

Chi ha detto che ora le parole non hanno valore?
Le nostre parole che sono scritte nell’aria
respiri di ferro incandescente,
grumi sanguinanti tagliati sulle labbra pallide,
mordono la terra sotto i nostri piedi,
si depositano sui nostri vestiti e sulle nostre scarpe
come la polvere dalle case distrutte.

Le nostre parole
raggiungono i nostri cari, i prossimi – tutti i dispersi
sull’intera mappa del paese che è stato colpito,
lungo i forti fili collegati al cuore,
strette linee di contenzione.
Quanto possiamo amare insieme.
Quanto possiamo odiare.

Le parole che rastrelliamo in uno zaino
all’ultimo minuto prima di partire.
Le parole a cui ci aggrappiamo
per mantenere chissà quale equilibrio,
quando la terra viene battuta da sotto
e i nostri piedi, come uno sgabello traballante.
Le parole che premiamo su una ferita aperta,
il ventre lacerato e fragile della sicurezza,
ancora adolescenti.

Le nostre parole, dure e protuberanti di rabbia,
nere di dolore,
come il soffitto di cemento di un vecchio rifugio antiaereo.
Non c’è niente di più duraturo,
niente di più eterno.

17.03.2022


Traduzione di Emilia Mirazchiyska, curatrice della serie


Testo originale:

Хто сказав, що слова зараз не мають ваги?
Наші слова, які пишуться на повітрі
розпеченим залізом подихів,
кривавими згустками разять на поблідлих губах,
вгризаються в ґрунт під нашими ногами,
осідають на одяг і черевики
курявою від зруйнованих домівок.

Наші слова
тягнуться до близьких — до всіх, розкиданих
простріленою мапою країни,
міцними дротами сполучень, причепленими до серця,
тугими линвами співтривання.
Як сильно ми спільно можемо любити.
Як сильно ненавидіти.

Слова, які згрібаємо у наплічник
в останню мить перед виходом.
Слова, за які хапаємося,
щоб утримати хтозна-яку рівновагу,
коли з-під ніг вибивають землю, як хитку табуретку.
Слова, якими притискаємо зяючу рану,
розпанаханий тендітний живіт безпеки,
ще підлітки.

Наші слова, тверді та опуклі від люті,
чорні від горя,
як бетонне перекриття старого бомбосховища.
Немає нічого тривкішого за них,
нічого непроминальнішого.

17.03.2022

SHARE
Articolo precedenteYuliya Musakovska
Articolo successivoPiergiorgio Pulixi – Il mistero dei bambini d’ombra
Yuliya Musakovska (nata nel 1982) è una poetessa e traduttrice ucraina, membro del PEN Club Ucraino. È autrice di cinque raccolte di poesie, “Il Dio della libertà” (2021), “Uomini, donne e bambini” (2015), “Caccia al silenzio” (2014), “Maschere” (2011) ed “Espirando, Inspirando” (2010). Le sue poesie sono state tradotto in inglese, tedesco, spagnolo, lituano, ebraico, polacco, bulgaro, ecc. Yuliya Musakovska traduce anche la poesia svedese in ucraino e la poesia ucraina contemporanea in inglese. Ha ricevuto numerosi premi letterari in Ucraina, tra cui il Premio DICTUM della casa editrice Krok (2014), lo Smoloskyp Poetry Award (2010), l'Ostroh Academy Vytoky Award (2010), il Bohdan Antonych Prize (2009), e il Premio Hranoslov (2008).

Lascia un commento

Scrivi un commento
Per favore inserisci qui il tuo nome

inserisci CAPTCHA *